Записки лікаря-психотерапевта

"Записки лікаря-психотерапевта" - це напівлітературне та напівпрофесійне узагальнення власного лікарського досвіду роботи лікаря-психіатра та лікаря-психотерапевта. Це витягнуті з пам'яті події, люди та факти, над якими зовсім не хочеться моралізувати, але хочеться показати, які ми є: лікарі, пацієнти та їхні родичі. За багато років роботи лікарем їх накопичилося достатньо, щоб без прикрас уявити цю тему всім кому вона цікава.

Що ж змусило мене взяти ручку і почати писати? Ну точно не бажання прославитися або показати себе і свою роботу тільки з позитивного боку. Швидше за все, хочеться поділитися тим лікарським та людським досвідом, який накопичився за роки роботи та спілкування з хворими людьми та їх родичами.

Багато чого в цьому житті неправильне, а можливо, ми неправильно виховані, що сприймаємо світ не таким, яким він є насправді. Згодом ми змінюємося, одні стають гіршими, інші краще, змінюється наше уявлення про навколишніх людей і, звичайно, змінюється уявлення про нас самих.

Однозначно можу сказати, що немає ідеальних людей, просто ми всі різні, одні більше приносять користі собі, ніж іншим, інші більше приносять користь іншим, ніж собі.

Проживши 55 років, із них більше половини витративши на придбання медичних знань та навичок, а також на лікування хворих, я приходжу до висновку, що життя - це одна нескінченна драматична вистава, поставлена, можливо, Богом, а що ймовірніше, самими людьми-акторами, де кожен пише і виконує свою роль, більш енергійні та сильні, пишуть ролі не лише для себе, а й для інших, змушуючи підкорятися собі як головному режисерові.

Отже, я постараюся створити невелику серію міні-вистав, які вже були зіграні людьми: хворими, їхніми родичами, лікарями та іншими акторами другого плану.

Майданчиком для цих постановок будуть лікарня, кабінет приватного лікаря, будинок пацієнтів або просто вулиця.

Мною не буде виставлено жодної оцінки дійовим особам, просто кожен, хто прочитає ці постановки, знайде тут якусь свою правду.

А зупиняючись на концепції "правди і неправди", можу сказати, що справедливості в житті немає, в ній є лише необхідність, потреба, бажання вижити та добре жити.

Люди, які шукають " сенс життя " , її " суть " і " правду " , люди, які прагнуть приносити користь, рано чи пізно прозрівають і бачать, що вони глибоко помилялися, але нічого вже змінити не можуть, бо вони народжені, щоб віддати своє життя натовпу, яка із задоволенням прийме їхню жертву, а потім втопче їх у бруд, як це добре описав Горький у розповіді про Данко.

Отже, я запрошую всіх, кого цікавлять людські стосунки в такій складній галузі, як медицина, ознайомитись з моїми статтями.