Психологічні аспекти відносин лікаря і хворого

Спрощене сприйняття хворим важливості взаємодії з лікуючим лікарем призводить часом до втрати якості проведеного лікування.

Більшість хворих воліють бачити в лікарі тільки лікаря, та й самі лікарі часто воліють тільки цих однобоких взаємин. При цьому втрачається дуже важлива і істотна частина медичного аспекту лікування, яку можна назвати людськими відносинами.

Особливо важлива наявність людських відносин у проведенні психотерапевтичних сеансів, бо від якості людських відносин залежить ступінь психологічного контакту і сприйняття проведеного лікування.

Зупинимося на особливостях психологічного контакту між хворим і лікарем.

Контакт залежить від того, як сприймає хворого лікар і навпаки. Люди справляють один на одного певне враження, яке складається з таких головних складових:

- зовнішності (обличчя, форма тіла, одяг, міміка, характер рухів, акуратно або неохайно

одягнений, характеристика голосу та ін. зовнішні ознаки)

- емоційності (здатність адекватно чуттєво реагувати на ті чи інші прояви співрозмовника. Головне в емоційності - це співпереживання і співчуття співрозмовнику, що зовні проявляється в міміці, характері голосу і жестикуляції)

-інтелектуальності (здатність правильно розуміти співрозмовника, його проблеми, життєві потреби та міжособистісні стосунки пацієнта)

- освіченості (якщо лікар і пацієнт знаходяться в одному «освітньому полі», то це призводить до кращого взаєморозуміння)

-погляду на життя (якщо лікар і пацієнт поділяють приблизно однакові погляди на події, що відбуваються в суспільстві, на міжособистісні відносини, то встановлення контакту відбувається краще)

- ментальність (під ментальністю розуміють певні, властиві великій групі населення емоційні, інтелектуальні та поведінкові реакції на ту чи іншу життєву подію).  

Якщо пацієнт приїхав з іншої країни, в якій існують відмінні від нас культурні та поведінкові реакції, то це може ускладнити встановлення потрібного психологічного контакту. А якщо лікар і пацієнт зросли на одній території, це сприяє появі загальної ментальності і кращому контакту.

Всі перераховані вище фактори впливають на встановлення справді людського контакту між лікарем і пацієнтом.

І все ж, найважливішим з усіх факторів є емоційність, саме емоційний контакт допомагає встановити тісні людські відносини, що значною мірою вплине на сприйняття проведеного психотерапевтичного лікування. Коли хворий відчуває, що лікарю небайдуже його здоров'я і майбутнє, то він краще налаштовується на «психологічну хвилю» лікаря, що призводить безпосередньо до позитивних результатів у лікуванні. 

Тому, коли до мене приходить хворий і заявляє, що: «Мені все одно, хто буде мене лікувати, аби вилікували!» або каже: «Лікарю, я Вам зараз дещо скажу, тільки Ви не ображайтеся!», то це навряд чи викличе настанову на тісний психологічний контакт і щире бажання такому хворому допомогти.

Коли я тільки починав працювати лікарем, у мене було дуже виражене прагнення допомогти всім, хто до мене звернувся за допомогою. Але через кілька років спілкування з хворими та їхніми родичами накопичився на душі не дуже приємний осад. Це було викликано тим, що не всі хворі і родичі хворих адекватно сприймають, те, що ти допомагаєш їм позбутися хвороб. Після того, як ти допоміг позбутися хвороби, тебе могли образити, така «вдячність» призвела до того, що я став більш розбірливо ставитися до своїх пацієнтів. Вже за окремими фразами і простим поглядом я можу визначити, варто брати дану людину на лікування чи ні. 

Просто не хочеться зайвий раз відчувати негативні емоції, після того, як ти виклався психологічно і фізично допомагаючи у вилікуванні від захворювання. Дякувати Богу! Не всі такі, більшість хворих нормальні люди, якби було навпаки, то я б спокійно пішов з медицини. Тому я прагну брати на лікування нормальних людей і намагаюся їм максимально допомогти у лікуванні. Нехай у мене пацієнтів буде не так багато, але я як лікар отримаю максимальне задоволення від своєї роботи, незважаючи на всі її складності.