Лікування діенцефальних нападів

Діенцефальний (гіпоталамічний) синдром - складний симптомний комплекс, що виникає при ураженні гіпоталамічної області та характеризується вегетативними, ендокринними, обмінними та трофічними розладами. Причини виникнення: - вірусна інфекція (грип) - перенесена малярія - базальні менінгоенцефаліти - кістозні арахноїдити - закрита черепно-мозкова травма .

Клінічна картина та симптоми Виділяють наступні гіпоталамічні синдроми:

1. Гіпоталамічний синдром з гіпоталам. Початковими симптомами нападу є біль у ділянці серця, серцебиття, ознобоподний тремор, іноді розлади дихання, біль у ділянці шлунка, нерідко підйом температури і артеріальний тиск, страх. Надалі настають розлад свідомості, частіше короткочасний, і тонічні судоми.

2. Гіпоталамічний синдром з вегетативно-вісцерально-судинними розладами. Ці порушення виникають пароксизмально, як кризів. На основі переважання тих чи інших клінічних симптомів можна виділити синдром з переважним порушенням функцій серцево-судинної системи, дихання та шлунково-кишкового тракту. При переважному порушенні функцій серцево-судинної системи криз починається найчастіше з серцебиття, до якого приєднуються біль у серці. Нерідко виникають пароксизмальна тахікардія та порушення серцевого ритму у вигляді екстрасистолії. Характерні різні неприємні, незвичайні відчуття власного серця (тремтіння, завмирання серця, стискання серця). Більш ніж у 1/3 хворих відзначаються коливання артеріального тиску, зазвичай його підвищення. При переважному порушенні функції дихання хворі часто скаржаться на ядуху. Спостерігаються також порушення дихального ритму як уповільнення і почастішання дихання. Нерідко провідними є розлади з боку шлунково-кишкового тракту у вигляді болю в надчеревній ділянці, неприємних відчуттів у животі, нудоти, відрижки повітрям та жовчю, порушення перистальтики кишечника, прискорених позивів на дефекацію, іноді проносів.

3. Гіпоталамічний синдром із порушенням терморегуляції. Відзначаються порушення шкірної температури, підвищення температури тіла із субфебрильних до фебрильних цифр. Одним із важливих симптомів розладу терморегуляції є озноб або ознобоподібне тремтіння. Цей стан хворі характеризують по-різному («якесь дрібне тремтіння», «трясе як у лихоманці», «тремтіння у всіх органах»). У більшості хворих озноб супроводжується важким профузним потовиділенням або частим сечовипусканням. .

4.Гіпоталамічний синдром із нервово-м'язовими розладами. Найбільш характерна загальна слабкість. Хворі характеризують цей стан як здерев'янілість, задуху кінцівок. Спостерігаються кризи з явищами катаплексії – хворі деякий час не можуть стояти чи ходити. Значне престо серед нервово-м'язових розладів займають міастенічні явища, що розвиваються на тлі субфебрилітету, почуття голоду та спраги, безсоння та неприємних. відчуттів у сфері серця. Значно рідше можна виявити міотонічні та міатонічні явища.

5. Гіпоталамічний синдром із нейротрофічними порушеннями. Спостерігаються ожиріння (рідше різке схуднення), набряки, які з'являються на тлі загальної слабкості, спраги, головного болю, ознобоподібного тремору та гіпотермії; нерідко спостерігається набряк особи із так званим злоякісним екзофтальмом. Можуть виникати висипи, що супроводжуються свербінням. 6. Гіпоталамічний синдром із нейроендокринними порушеннями. Можуть спостерігатися ізольовані форми порушення ендокринних функцій (наприклад, діабет нецукровий, гіпотиреоз та ін.), проте найчастіше зустрічається порушення функції кількох залоз внутрішньої секреції. Зазначається пригнічення гонадотропної функції передньої частки гіпофіза, що проявляється аменореєю або дисменореєю у жінок, зниженням потенції у чоловіків. Розлади тиреотропної функції гіпофіза визначають клінічну картину гіпертиреозу та гіпотиреозу. Клінічними проявами порушення адренокортикотропної Функції гіпофіза в ряді випадків є диспітуїтаризм пубертатно-юнацький, Іценко - Кушинга хвороба.

7. Гіпоталамічний синдром із нервово-психічними розладами. Відзначаються астенія, порушення сну, зниження рівня психічної активності. У хворих з'являються різноманітні сенестопатії, легко виникають обмани сприйняття, переважно на кшталт елементарних гіпнагогічних галюцинацій, і стан тривоги з несвідомими побоюваннями, страхами. У деяких хворих розвиваються іпохондричні розлади, а іноді й маячні стани.

Етіологічне лікування полягає в хірургічному видаленні пухлин, раціональної терапії інфекції, наслідків травми, в лікуванні первинно уражених ендокринних і вісцеральних органів.

Патогенетичну терапію становить застосування вегетотропних засобів, що підвищують або знижують тонус симпатичного або парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Для посилення функції симпатичної системи призначають аскорбінову кислоту, препарати кальцію, вітамін B1, для придушення симпатичної активності – резерпін, ерготамін, спазмолітичні препарати, гангліоблокатори (пахікарпін, бензогексоній, пентамін). Тонус парасимпатичної системи регулюють холінолітиками (атропін та близькі до нього препарати). Показано також ацефен, вітамін B12. У разі переважання симпатико-адреналової патології – пірроксан. При вегетативно-судинних розладах із вираженими астено-незротичними проявами призначають транквілізатори, антидепресанти (амітриптилін, фторацизин), дуже велика роль належить психотерапії.

Застосовується метод голкорефлесотерапії.

Фізіопроцедури, лікувальна гімнастика є невід'ємною частиною комплексного лікування гіпоталамічного синдрому.

Психотерапевтичне лікування.

Відрізняється від усіх інших видів терапії високою ефективністю та тривалими стабільними результатами. Повторний курс лікування забезпечує багаторічне одужання.

Застосовується комплексне застосування навіювання, гіпнотерапії, пульсової терапії, психорезонансної та ментальної дії.