Психотерапевтичне лікування аритмій серця.

Перегляд сайтів присвячених лікуванню аритмій виявив тенденцію, яка виражається в абсолютному переважанні сайтів, що розповідають про медикаментозне та хірургічне лікування аритмій. Віддаючи належне вище зазначеним методикам лікування, все ж таки висловлю думку, що існує й альтернативні варіанти терапії аритмії серця, які за своєю ефективністю не поступаються, а часто і перевершують так звані стандартні підходи в лікуванні аритмії. Враховуючи цілу низку побічних ефектів, що виникають при прийомі антиаритмічних засобів і пошкодження тканин серця та незручності, викликані оперативним лікуванням аритмій, я можу говорити про комфортне лікування розладів ритму серця за допомогою розроблених мною немедикаментозних психотерапевтичних методів лікування аритмій.

Відеовідгуки про лікування аритмії дивитись тут...

Розглянемо спочатку побічні ефекти, що викликаються лікарськими антиаритмічними препаратами. Ще одне зауваження щодо лікування артіаритмічними засобами – арімію вони не виліковують, вони лише підтримують серце та запобігають ускладненням аритмії. Близько 30% хворих

припиняють прийом антиаритмічних препаратів через виражені побічні ефекти.

Перелік побічних ефектів антиаритмічних препаратів:

Хінідин - нудота, пронос, запаморочення, непритомність.

Новокаїнамід - нудота, слабкість, вовчаковий синдром, агранулоцитоз.

Етацизін, етмозин - запаморочення, оніміння язика, шум у голові, порушення фіксації погляду,

Диплопія.

Аллапінін - запаморочення, біль голови, порушення фіксації погляду.

Пропранолол – слабкість, бронхоспазм, похолодання рук, порушення сну, посилення ознак серцевої недостатності.

Найефективнішим антиаритмічним препаратом з мінімальними побічними ефектами є амідарон його рекомендують застосовувати лише при небезпечних для життя аритміях та за відсутності ефекту від решти. Головними побічними ефектами цього препарату є:

- фотосенсибілізація,

- Зміна кольору шкіри,

- Порушення функції щитовидної залози (як гіпотиреоз, так і гіпертиреоз), підвищення активності трансаміназ,

- периферичні нейропатії,

- м'язова слабкість, тремор, атаксія,

- Порушення зору.

Більшість цих побічних ефектів оборотні та зникають після відміни або при зменшенні дози аміодарону. Гіпотиреоз можна контролювати за допомогою левотироксину. Найбільш небезпечним побічним ефектом аміодарону є ураження легень («аміодаронове ураження легень»).

Приступаючи до розгляду власних методів лікування аритмії серця, варто ознайомитися з пристроєм фізіологічного механізму підтримки правильного ритму серця.

Нормальний серцевий ритм забезпечує провідна система серця, що є послідовною мережею нервових вузлів, що складається з скупчень високоспеціалізованих клітин. Ці клітини мають здатність створювати і проводити по нервових волокнах і пучках електричні імпульси, що викликають, у свою чергу, збудження та скорочення серцевого м'яза (міокарда).

Генерувати електричні імпульси можуть усі елементи провідної системи, синусовий вузол (SA), який знаходиться у правому передсерді, у верхній його частині є головним водієм ритму серця. Він визначає потрібну частоту роботи серця (для спокійного стану норма 60-80 ударів за хвилину, уві сні кількість ударів зменшується, а при фізичних навантаженнях навпаки зростає).

Виниклі в синусовому вузлі імпульси, подібно до сонячних променів, поширюються на всі боки серця. Деякі імпульси викликають збудження та скорочення передсердь, інші імпульси прямують до АV-вузла (атріовентрикулярного вузла) спеціальними шляхами. У цій точці відбувається уповільнення руху імпульсу (передсердям потрібен час для скорочення та перегонки крові у шлуночки). Потім відбувається поширення імпульсу по пучку Гіса, що ділиться, у свою чергу, на дві ніжки.

А далі по волоконах Пуркіньє права ніжка пучка проводить імпульси до серця, його правого шлуночка. Відповідно, ліва ніжка пучка відправляє імпульси у напрямку до лівого шлуночка, що викликає їх збудження та скорочення міокарда. Так будується ритмічна робота серця.

Крім синусового вузла та провідної імпульс системи серця існує і центральна нервова система з розташованими в довгастому мозку серцево-судинним центром, ця

система в першу чергу визначає роботу серця та передає імпульс до синусового вузла.

Фізіологічно організм людини влаштований так, що вищерозташовані функціональні системи

є головними регуляторними системами і вони визначають правильну роботу організму, це стосується і регулювання ритмічної роботи серця. Центральна нервова система є головним регуляторним органом серцевої діяльності і збій на цьому рівні призводить до активізації та більш автономної роботи нижче розташованих відділів, що регулюють серцевий ритм, і як наслідок, виникають відповідні розлади ритму.

З вищевикладеного слід, що головний вплив слід спрямовувати саме на вищерозташовані відділи, що регулюють серцевий ритм, якими є серцево-судинний центр розташований у

довгастому мозку та синусовий вузол, розташований у правому передсерді. Усі існуючі методи лікування аритмії впливають в основному на водіїв ритму, розташованих у серці, а не в нервовій системі, і це є основною причиною того, чому лікарська терапія не може вилікувати аритмію. Щоб її вилікувати, основний вплив слід направити на центральну нервову систему, оскільки вона є головним регулятором серцевого ритму. З цим завданням можуть впоратися лише добре проведені психотерапевтичні сеанси, що проводяться досвідченим лікарем-психотерапевтом, який знає свою справу. На жаль, кардіологи, терапевти і кардіохірурги не направлять таких пацієнтів до психотерапевта, і кожен вирішує завдання, що стоїть, тільки своїм способом. Наслідком є ​​затяжне лікування аритмій, що переходить у хронічний стан перебігу хвороби з наступними ускладненнями. Я переконаний, що рання психотерапевтична дія дозволяє на початкових стадіях усунути аритмію серця і призвести до повного одужання. Але і на стадії хронічного стану аритмії можливе ефективне психотерапевтичне лікування з виходом на повне одужання.

Історія формування мого методу лікування аритмії.

Першими моїми пацієнтами з різними порушеннями серцевого ритму були хворі на неврози.

та вегето-судинною дистонією. Зазвичай аритмія вони викликалася сильними емоційними переживаннями і почуттям страху, тому психотерапевтичне вплив як навіювання і гіпнозу успішно усувало аритмію. Надалі почали звертатися хворі на гіпертонію, ішемічну хворобу та серцеву недостатність, які супроводжувалися аритмічними розладами. Для лікування таких хворих було недостатньо одного психотерапевтичного впливу. Тому необхідно було підшукати таку дію, яка безпосередньо могла б впливати на саме серце, покращуючи стан як нервових вузлів, що регулюють ритм, так і покращують стан самого м'яза серця. І такі методи мною були розроблені та активно застосовуються на даний момент, призводячи до позитивних результатів у лікуванні аритмії. Лікування аритмії включає точковий масаж, у поєднанні з пульсовою терапією і біоенергетичним впливом на серце. Потужний та цілеспрямований лікувальний вплив моєї методики не тільки виліковує аритмію, але серцево-судинну недостатність.

Опис суті методики.

Найважливішою частиною антиаритмічної терапії, що проводиться мною, є використання мною винайденої "пульсової терапії". По суті, це концентроване інтелектуально-вольове

вплив, що здійснюється через судини і направляється судинами в серці. Проведення пульсової терапії вимагає багаторічного тренування з володіння своєю психікою та тілом, оскільки під час сеансу доводиться передавати пацієнтові всю свою фізичну та психічну енергію. Необхідно також, щоб існувало і вдосконалювалася така якість як "відчуття хворого", але все це приходить з багаторічною інтенсивною практикою, коли доводиться працювати на межі своїх фізичних та психічних можливостей, а іноді переходячи цю межу, якщо вимагають обставини.

Виходячи з вищесказаного, можу повідомити всім бажаючим використовувати як саморекламу мою методику - не варто навіть напружуватися, нічого розумного з цього не вийде, тому що красиву чи незвичайну назву треба наповнювати реальними результатами, що дуже не просто.

Пишу я це тому, що раніше опублікована мною назва моєї методики вже деякими "лікарями" підхоплена і використовується для залучення до медичних центрів пацієнтів (в одній із київських телевізійних програм я бачив лікаря, який уже "лікує" хворих на "психорезонансну терапію"). Так як існують люди, здатні діяти таким чином, багато і важливе з описаних мною методик буде приховано від широкої публіки для того, щоб уберегти хворих від недобросовісних лікарів та цілителів і запобігти дискредетації самого методу. Таким чином, я залишаюся єдиним автором, носієм та лікарем, який розвиває цей напрямок у медицині. Відразу хочу повідомити, що учнів я не маю.

Можна сказати на закінчення одне - методика народилася з необхідності надати реальну допомогу важким хворим і є практично застосовуваною методикою, а не умоглядною та теоретичною концепцією. Застосовуючи її, вдалося не лише вилікувати хворих із серцевою патологією, а й урятувати життя приреченим хворим.