Психолог чи психотерапевт?

У цій статті я хочу провести розмежувальну межу між спеціальностями, які деякі пацієнти плутають, і не знаючи їх відмінних рис, помилково звертаються не до того фахівця, що може призвести до затягування у вирішенні тієї чи іншої проблеми. Спеціальності "психолог" та "психотерапевт" комусь можуть здатися однаковими, проте це не так і їх відмінності суттєві.

Проблеми якими займаються практичні психологи :

- психологічне консультування з питань шлюбу та сімейним проблемам,

- психологічне консультування з питань психологічного здоров'я,

- психологічне консультування з питань управління,

- психологи входять до складу консультативних підрозділів, що займаються загальнонаціональною та галузевою ефективністю у промисловості,

- займаються питаннями підвищення кваліфікації керівних кадрів, підвищенням ефективності управління кадрами, фінансами, маркетингом та збутом продукції,

- психологи входять до складу відділів, що здійснюють внутрішнє управлінське консультування у великих приватних та державних організаціях, включаючи організаційні, методичні та інші послуги для уряду. Найбільшого розвитку психологічні служби отримали в Збройних сил, промисловості та освіти.

- медичні психологи займаються питаннями психологічного тестування хворих на неврози та психічні розлади, їх робота допомагає лікарям-психіатрам та психотерапевтам встановлювати медичний діагноз, але самі встановлювати діагноз не мають права.

Основними цілями діяльності практичних психологів є:

психологічне вивчення об'єкта чи суб'єкта, що включає його дослідження, пояснення, опис та прогнозування розвитку, а також психологічне управління даним об'єктом (людина, група), а також психологічне управління - вплив на об'єкт (суб'єкт), здійснюване кваліфікованими фахівцями за допомогою методів та засобів практичної психології з метою зміни його психологічних характеристик.

У стислому вигляді можна вказати на основні напрямки діяльності психологів:

• - система морально-психологічного забезпечення діяльності силових структур;
• - система освіти та дошкільної виховання (дитсадки, школи, гімназії, вузи);
• - клінічні та інші медичні установи;
• - економічна сфера (служби соціального розвитку, кадрові служби організацій та підприємств тощо);
• - центри психологічної допомоги, служби сім'ї та шлюбу та ін.

Особливий інтерес має робота медичного (клінічного) психолога у структурах медичних установ. Клінічні психологи в медичних закладах вивчають причини різних відхилень у поведінці людей, психосоматичних розладів та захворювань, інтелектуальних та емоційних дефектів та дискомфорту, індивідуальних та соціальних дисфункцій та ведуть з ними психокорекційну та реабілітаційну роботу, розробляють спільно з іншими фахівцями (педагог, психіатр, соціальний працівник) різні розвиваючі програми та програми супроводу.

Проблеми, якими займаються лікарі-психотерапевти?

Насамперед визначимося - що таке психотерапія?

Психотерапія - це система лікувального впливу на психіку, а через психіку - на весь організм та поведінку хворого.

У вузькому значенні психотерапія - це метод лікування, а у ширшому, що включає організацію праці та побуту, профілактику психотравмуючих факторів і т. п. У такому у разі психотерапія тісно пов'язана з такими поняттями, як психогігієна та психопрофілактика.

Психотерапія може застосовуватися як самостійно, так і в поєднанні з іншими методами лікування.

Психотерапія здійснюється при безпосередньому контакті лікаря з пацієнтом, але може і опосередковано (при цьому знижується ефект психотерапевтичного впливу): за допомогою звукозапису, радіо, телефону, телебачення, скайпу, кіно, за допомогою друкованого слова, музики, картин…

Основні методи психотерапії

1. сугестивна психотерапія (навіювання у стані неспання, природного сну, гіпнозу, емоційно-стресова психотерапія, наркопсихотерапія);

2. самонавіювання (аутогенне тренування, метод Куе, метод Джекобсона);

3. раціональна психотерапія;

4. групова психотерапія;

5. ігрова психотерапія;

6. сімейна психотерапія;

7. умовно-рефлекторна психотерапія;

8. психоаналіз;

9. трансактний аналіз;

10. гештальт-терапія та ін.

Психотерапія вийшла з психіатрії та невропатології, у надрах яких вона народилася. Зараз вона широко застосовується в наркології, терапії, особливо при так званих психосоматичних захворюваннях, в акушерстві, дерматології, педіатрії, стоматології, хірургії тощо.

Психотерапію почали застосовувати і в інших сферах (Реадаптація, кабінети соціально-психологічної допомоги, кабінети сімейних відносин). Досить широко використовуються зараз окремі методи психотерапії (емоційно-психологічне розвантаження, психорегуляція, аутогенне тренування) у спорті, на виробництві, під час підготовки космонавтів та членів експедицій. Багато методів психічного впливу давно використовуються служителями релігії, у політиці та економіці (реклама) тощо.

Психотерапія стоїть на стику багатьох наук медицини, фізіології, філософії, лінгвістики, соціології, і чітко формується у спеціальну галузь знань, де практичні навички та їх використання з лікувальною метою безперечно випереджають фундаментальні дослідження щодо них обґрунтування.

Вимоги до психотерапевта.

Психотерапевт повинен мати певні властивостями. До таких властивостей відносять - емпатія, сердечність, теплота і доброта, увага, вміння зрозуміти пацієнта.

Психотерапевтичний вплив однієї людини на іншого вважається мистецтвом. Можна говорити про вроджений психотерапевтичний талант.

Основне завдання психотерапевта добитися душевного та фізичного одужання свого пацієнта, а також сформувати психологічну стійкість до стресам.

Основне завдання психолога допомогти пацієнту у встановленні гармонійних відносин із близькими йому людьми та у трудовому колективі, допомогти адаптуватися у соціальному середовищі, краще розібратися у власному психологічному стані.

Знаючи завдання та цілі, які переслідують у своїй роботі психолог і лікар-психотерапевт, ви можете чітко представляти - до кого з

цих фахівців варто вам звернутися для вирішення тих чи інших проблем.

Зі свого лікарського досвіду можу сказати, що часто психологи починають працювати з хворими на неврози або психічні відхилення, що не тільки не може дати позитивних результатів, але й призводить до затягування звернення пацієнта до психотерапевта та значно ускладнює подальше лікування.