Гіпертонічна хвороба та її психотерапевтичне лікування.

Всім відомо, що гіпертонічна хвороба є одним із найсерйозніших захворювань терапевтичного профілю, яке часто закінчується важким ускладненням у вигляді інсульту з подальшою інвалідністю або летальним кінцем. В останні десятиліття гіпертонічна хвороба значно помолодшала і, відповідно, тяжкі її ускладнення стали зустрічатися в осіб молодого віку (інсульт у 30 років уже нікого не дивує). Що ж пропонує сучасна медична наука боротьби гіпертонією? Здебільшого це гіпотензивні препарати тривалої дії. Ці препарати дійсно є досягненням лікування гіпертонії, проте їх необхідно приймати постійно протягом усього наступного життя. Чи можна вважати гіпертонічну хворобу переможеною, якщо ти приймаєш все життя ліки і будь-яка спроба скасування може спричинити гіпертонічний криз? Я думаю, що тут доводиться говорити про контроль над хворобою, про підтримку хвороби на певному більш менш прийнятному рівні.

Чи можна взагалі позбутися гіпертонії і жити повноцінно без ліків, які мають досить широкий спектр побічних ефектів?

Мій особистий досвід лікаря-психотерапевта доводить, що таке можливе. Не одна сотня людей мною були позбавлені гіпертонії в різних її стадіях. Найбільш ефективним є психотерапевтичне лікування гіпертонії в першій і другій стадії хвороби, коли максимальний тиск не перевищує 180 мм.рт.ст., а нижній (діастолічний тиск) не перевищує 110 мм.рт.ст.

У чому перевага моєї методики лікування гіпертонії над медикаментозним лікуванням? Думаю, що головна перевага полягає у впливі на нервову систему, порушення в якій відіграють головну роль у виникненні захворювання та при подальшому розвитку хвороби стан нервової системи визначає швидкість прогресування гіпертонії.

З психологічної точки зору гіпертонія - це кінцевий результат стресових впливів, що накопичуються при малорухливому способі життя. Але і виникнувши, гіпертонія швидше розвивається під впливом тих самих стресових факторів. Крім того, сам гіпертонічний криз викликає ряд симптомів, що важко переносяться, які хворим розцінюються як безпосередньо загрозливі для їх життя, а це викликає почуття страху, яке при повторних

нападах закріплюється і стає фактором, що провокує і посилює гіпертонічну хворобу.

Моя психотерапевтична дія спрямована як на зняття найбільшого тиску, так і на усунення страху перед можливим гіпертонічним кризом. Вже на перших сеансах хворий може відчути, як відбувається ефективне зниження.

артеріального тиску Надалі напади підвищення тиску стають слабшими і рідшими, крім того, позбавляючись страху перед нападом хворий значно спокійніше і розважливіше ставиться до самого нападу підйому тиску і як наслідок - легше його переносить.

Узагальнюючи свій досвід лікування гіпертонії, можу сказати, що найскладнішими пацієнтами гіпертоніками є хворі, які тривалий час приймають гіпотензивні препарати тривалої дії. Це пов'язано з тим, що у таких хворих формується звикання до лікарського препарату і його скасування відбувається складніше і тому мені як лікарю доводиться в цих випадках лікувати не тільки саму гіпертонію, але і усувати симптоми відміни ліків.

Найлегшими пацієнтами є хворі на початковій стадії, коли хвороба ще не зміцнилася, її вдається легко і безболісно усунути.

Коли хворому вдається досягти стійкого зниження тиску, я рекомендую займатися фізкультурою, особливо корисно підтримувати свій організм ходьбою або повільним бігом.

Як лікар, який має великий досвід лікування гіпертонії, настійно рекомендую при перших симптомах гіпертонії проводити психотерапевтичне лікування і намагатися "не підсаджуватися" на препарати тривалої дії.